У «Пузатій хаті» в обід було завізно – тож я сів за столик, за яким молодий і ширококостий парубок в українській футболці наминав котлєту по-київськи.
Я ще не встиг перейти до вареників з вишнями (навздогін літу, ага), як він став комусь телефонувати і говорити так, що я — хоч не хоч — мусив слухати.
І говорив він нашою мовою, хоча вузькі очі видавали стабільний вплив кочових народів Поволжя чи Подоння…
Він переконував співрозмовника, що Президент змінив свою думку про вплив релігії, бо йому показали статистику інституту Разумкова (ну, звісно ж, якого ж іще!) Розказував сей парубок співрозмовнику, що релігія є питанням національної безпеки — таке розуміння мене, звісно, порадувало…
Я й сказав йому це.
Хлопець вдобавок ще й розповів, що відомство Юраша збережеться в міністерстві Гопдокупи Бородянського (це моя назва, не його), але буде змінене. Сам же Юраш, директор департаменту релігії, навряд чи лишиться, бо зіпсував стосунки не тільки з московським патріархатом, що природньо після Томосу, але й з… іудеями. Ну, це тепер, звісно, серйозно…
Оскільки розмова була на засадах анонімності, щось мене стримало від називання себе і запитання до нього: «А ви хто?». Щось-таки стримало! Може, вареники?
Василь Чепурний
