Суспільство

В’юн і час «развітого соціалізма»…

У мене так мало знімків з В’юном — ще робітфаківські, під час екскурсії до Лаври і декілька гуртожитких…

… Сьогодні моєму куму, другу і однокурснику факультету журналістики КДУ Миколі Івановичу В’юнсковському виповнилося б 64, але рівно 14 з половиною років тому (11 березня 2004-го) його не стало…

Ми любили співати…
В одній пісні з того далекого і непевного часу є такі слова:

Будут плыть в небе радуги,
Будет мир, будут праздники,
И шагнут внуки-правнуки дальше нас…

Хай так і буде…
А В’юну — світла пам’ять…

… Не можу не згадати з того часу і свого сільського сусіда Мишка Софієнка, який сьогодні відзначив би 70-тирічний ювілей, але вже 19 років у царстві небеснім…

Пригадую, як він з пораненням прийшов з армії (йому випало мчати в танку з Німеччини і, як потім з’ясувалося, придушувати Празьку весну, виконуючи присягу). Він часто сідав на лавці під величезною шовковицею, грав на баяні і співав:

Я не знаю, ждешь меня иль нет,
Девушка из нашего продмага,
Нам с тобой всего по 20 лет,
А вокруг стреляющая Прага.
Модный фраер в галстуке атласном,
Метит в сердце прямо с чердака,
Но, судьба, смеялась ты напрасно,
Хоть была и рана нелегка…

… Ось такі невеселі сьогодні мої спогади…

Сергій Савелій

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *