У мене так мало знімків з В’юном — ще робітфаківські, під час екскурсії до Лаври і декілька гуртожитких…
… Сьогодні моєму куму, другу і однокурснику факультету журналістики КДУ Миколі Івановичу В’юнсковському виповнилося б 64, але рівно 14 з половиною років тому (11 березня 2004-го) його не стало…
Ми любили співати…
В одній пісні з того далекого і непевного часу є такі слова:
Будут плыть в небе радуги,
Будет мир, будут праздники,
И шагнут внуки-правнуки дальше нас…
Хай так і буде…
А В’юну — світла пам’ять…
… Не можу не згадати з того часу і свого сільського сусіда Мишка Софієнка, який сьогодні відзначив би 70-тирічний ювілей, але вже 19 років у царстві небеснім…
Пригадую, як він з пораненням прийшов з армії (йому випало мчати в танку з Німеччини і, як потім з’ясувалося, придушувати Празьку весну, виконуючи присягу). Він часто сідав на лавці під величезною шовковицею, грав на баяні і співав:
Я не знаю, ждешь меня иль нет,
Девушка из нашего продмага,
Нам с тобой всего по 20 лет,
А вокруг стреляющая Прага.
Модный фраер в галстуке атласном,
Метит в сердце прямо с чердака,
Но, судьба, смеялась ты напрасно,
Хоть была и рана нелегка…
… Ось такі невеселі сьогодні мої спогади…
Сергій Савелій
