Сьогодні минає рік, як не стало Володимира Земляного — вишуканого, чуттєвого, ліричного Поета, справжню ціну якому, як у нас заведено, складаємо вже по смерті. Але нехай хоча б так! Це вже не йому, а нам і Україні потрібно, тій Україні, котра читає і розуміє, чим є високе мистецтво для нації, котра розраховує на вагу у світі. Про Володимира Земляного, як людину, чи не найліпше сказав його побратим, письменник Ярослав Орос: «Володька, щира душа…»
***
Рік без Володі. Так тяжко усвідомлювати, що ніколи більше не почуємо його голосу, не побачимо його усмішки… І важко писати про нього в минулому часі… Ми познайомилися в університеті. Любов Володі до моєї подруги Інни була особливою, дуже ніжною і красивою! «Така любов буває раз в ніколи…» І ми щиро раділи за цих двох закоханих!
Дружили сім’ями, довгі роки працювали разом на телебаченні. Володя був порядним і мудрим керівником, доброю і чуйною людиною. А це, погодьтеся, рідкісний дар…
Молюся за його чисту і безсмертну душу, вірю, що він у кращих світах. Люблю його сім’ю, читаю його поезію. І це назавжди…
Антоніна Палагнюк
Коли у мене відберуть голос,
Мої руки напишуть слово.
Коли віднімуться руки,
З вами говоритимуть очі.
Коли очі перестануть бачити,
Говоритиму з вами серцем.
А коли зупиниться серце,
Скажуть за мене вірші…
Це уривок із поетичної збірки Володі «Храмове свято». Ці рядки глибоко запали в душу і дуже вразили. Він надіслав свою книгу у подарунок мені і сільській бібліотеці (с. Великі Гаї, на Тернопіллі). Тоді я написала 
об’ємну публікацію-відгук. Це був 2016 рік.
Мудро і просвітлено дивиться-зоріє Слово сучасного українського письменника (світлої пам’яті) Володимира Земляного: прямісінько в Душу, у моє духовне Серце.
Валентина Семеняк
Вчились разом, але майже не спілкувались. Ближче познайомились, коли привозила свої та інших українських художників роботи з моєї празької галереї до Києва. Коли відкривала виставки, Володя завжди допомагав з освітленням, «присилав камеру».
Безмежно вдячна йому за підтримку!
Такі світлі красиві спогади читаю… Як зараз бачу його мудрі очі, добру посмішку, пам’ятаю його витончену інтелігентність.
Лариса Росс
Колись, на початку 2000-их разом працювали на каналі «Студія+». Я була режисером у програмі «Місто». Згодом цю програму закрили, мене звільнили і настала фінансова скрута. Якось я заїхала на канал. Володимир там був директором. Запросив мене до кабінету, послухав про мої митарства.., дістав 200 доларів і дав мені… Я не розуміла за що… Але саме тоді і саме він мене врятував… На той час це були скажені гроші!
Завжди буду згадувати, як дуже чуйну, порядну людину. Пізніше працювали на каналі УТР. Царство небесне і вічна пам’ять Володі — порядній, добрій людині.
Людмила Дронова
1995 рік, газета «Дніпропетровськ», в команді двоє журналістів, старші за мене. Колега з держадміністрації дає характеристику обом: «Це Вадим-історик, ходяча енциклопедія, «з ядом», любить всіх «піддіти», а це — Володя, він навпаки, компромісний, бач, який красавчик, стільки дівчат по ньому сохнуть, а він одружився ще студентом і не дивиться більше ні на кого». «Прям як мої мамо і тато», — подумала я.
А коли познайомилась із Інною, побачила дві половинки одного яблука… Потім вболівала, щоб Бог цій парі дав дітей і родинного щастя.
Все життя не втрачали зв’язок. Вічна пам’ять Володі.
Інно, у вас з Володею — світла дорога життя, викохані діти, хай біль втрати з часом стане теплими вдячними спогадами, що надають сили. А Володя завжди буде поруч…
Валерія Бондаренко
Він був свідком на мому весіллі… Ми з ним кришили олівьє для фронту з московитами. Він один з перших, з ким я познайомився ще абітурєнтом. На практиці в Дніпрі ми харчувались його медом, бо не мали грошей на щось інше. В нього і у Василя Яцури День народження — 4 грудня. Двоє моїх найкращих друзів! А його поетичний талант хіба тільки у мене — у всіх викликав захоплення, хто мав і має щастя читати або слухати.
Володимир Нечипорук
Дуже жаль, що Вови нема і доводиться обходитись лише скупими спогадами. Хоча про людяність, чуйність та порядність Вови можна говорити безкінечно. Він був дуже талановитим однокурсником, готовим завжди прийти на допомогу. Хай земля йому буде пухом, а пам’ять про нього безкінечною.
Віталій Поплавський
З Володею познайомилися на поетичному семінарі в Києві, куди ми потрапили, ставши переможцями конкурсу в Дніпропетровській області серед молодих поетів. Наші вірші тоді разом надрукувала обласна молодіжка. Мені завжди подобалися його світлі поезії, й сам він був світлою людиною, цікавою і щирою. Він був першим, хто зустрів мене у Києві, як я переїхав з Дніпра працювати в журнал БІП. Близько двох років працював з ним на телебаченні, у нас завжди була спільна тема до розмов про поезію. Мене приваблювала змістовність його Слова, й досі зі мною його збірка “Подорожник”, для мене він й досі живий у пам’яті, адже в Бога немає Мертвих!
Валентин Собчук
