Минув рік, як не стало Великого Поета Володимира Земляного. Його вірші просились на музику. Його душевній Чистоті і Високості я не переставав дивуватися. Порядність, людяність, світло душі і неперевершена поезія. Ось такий він — Володимир Земляний. Через такі свої риси характеру він притягував до себе людей і друзів. Він їх розумів, підтримував і… співчував. Що я й роблю кожен раз, коли звучить наша з ним пісня. Ніколи не забуду ті його останні квіти з мого Осіннього концерту… Вічная пам’ять.
Мар’ян Гаденко
