Ну, шо, дитятки, МЕТАвсесвіт добрався вже й до віршиків — не думав, що доживу до часу, коли ФБ блокуватиме поетичні публікації. Публікую віршик іще раз — може, забанять кх*ям. Невже алгоритми тепер тупо реагують навіть на слово «свобода»? Інтересні часи настали, ї*ать!
ШЕСТИДЕСЯТНЕ
У «завтра» вікно закрите
у «вчора» забито двері
двіжують льотчики збиті
в дірі, у якій тепер я,
в якій ми усі малята
на все безконечне «нині»
аж хочеться підірватись
на протипіхотній міні,
бо дай ти людині волю –
вона возведе в’язницю,
заляже в крейдянім колі,
де їй спокійніше спиться.
Свобода – вона лякає,
свобода – вона травмує,
свободи ніде й немає,
ну, бо на якого *уя?!
Малята, вони ж не знають,
що їм із життям робити
їх завше ведуть вар’яти
з когорти льотчиків збитих.
Будуймо, малята, стіни,
ховаймось в дірі з-під споду,
бо страшно вийти із тіні
на сонце, яке – свобода!
Юр Іздрик
