Маю до свят дарунок. Щиро дякую Євгенові Барану за двотомник листів Флобера. В одній із недавніх відповідей на мій коментар до свого допису у Фейсбук пан Євген зауважив, що має два примірники двотомника й може поділитися Флобером (перепрошую, якщо комусь каламбур видається невдалим).
І мені згадався Володимир Кашка. Коли у книгарні він бачив гарну книгу і мав кишенькову змогу (ще раз даруйте «мовні особливості»), то купував кілька примірників – і для друзів-знайомих, котрим, як він знав, книга ця буде цікава.
Й у моїй бібліотеці саме таким чином з’явилися Селінджер, оповідання-брошурка Кафки, Близнець із «Звуком павутинки», який у свою чергу десь «заслухали» племінниці, усього не перелічиш і, здається, на жаль, не згадаєш…
А в сусідньому домі – чи й буде метрів 50 од Васильовича – жила Елеонора Анатолівна (світла і їй пам’ять), вчитель історії. Вона теж обдарована була цією необхідністю щедрости. Чого варта від неї томина про церкви Чернігівщини з неймовірними ілюстраціями…
Тож іще дякую панові Євгенові за книги. За поштовх до теплих споминів. І за ніби-спонуку до ніби-різдвяної оповідки.
Юрко Ананко
