«Мабуть, найтяжче
На цьому світі
Мати крила
А бути
Мухою…»
(Роман Кухарук. Голос графомана)
«Любов минає там, де є любов.
Життя минає там, де є життя.
А смерть приходить там, де є життя.
А смерть любові – коли є любов.
Прийди до мене голодом своїм
Втамуй мій голод голосом твоїм»;
«Білим папером
Іду
У безвість
Уже не маю
Сили
Писати…»
(Роман Кухарук. Творчість)
Роман Кухарук — одна із суперечливих постатей літературного покоління 90-х. Так склалося. Чому? Можливо, це теж його місія, в яку він вірить і сповідує місійні принципи.
Універсальний солдат літератури: поезія, проза, творчість для дітей, публіцистика. В усьому є виразним, талановитим і їдким.
«Після нас залишаться діти і книжки», — ці слова, сказані Романом в середині 90-х, сьогодні вже є афоризмом, у якому правда літературного життя.
Як кожний митець, а Кухарук, попри свій паскудний характер, є митцем, вірить у своє «ego». Це нормально. Не нормально є те, що, як на митця, се «ego» занадто практичне. Тому між творами і живим автором завелика прірва, аби бути правдою…
Євген Баран
