Подивився годинне інтерв’ю Мирослави Барчук з головою комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка Юрієм Макаровим (Громадське ТВ, Ютюб, 8 грудня), яке він дав після моєї та Наталії Дзюбенко-Мейс публікацій з приводу порушення регламенту першого туру конкурсу на здобуття Шевченківської премії, неетичного поводження з претендентами на участь у цьому конкурсі («Як я потрапила до списку «випадкових», «Хвиля Десни»).
Питання були поставлені саме у контексті цих реплік, вони були толерантними, а от пан очільник високої державної інституції не приховував свого роздратування позиціями опонентів, вживав слова з кухонно-базарної лексики, називав одного з опонентів (не мене…) «паскудою», а слово «нафік», очевидно, є його коронним, бо і в Фейсбуці він вільно й часто його вживає…
Пан Макаров весь час наголошував, що жадає модерної літератури, модерної України, але, очевидно, він вважає, що сленг і модерн — це слова-синоніми…
Прикро. Гірко. Не за Макарова — за посаду, яку він обіймає…
Михайло Пасічник
