Григір Тютюнник часом заходив з кимось із друзів до майстерні мого чоловіка Андрія Німенка. Товариство перехиляло пару чарок, а тоді Григір, якщо був у гарному настрої, читав напам’ять якусь зі своїх новел. Так я почула у його неповторному артистичному виконанні новелу «Три зозулі з поклоном»…
Взимку Григір ходив у довгому світлому кожусі. Одного зимового вечора він завітав до майстерні у супроводі свого палкого шанувальника з Лубен Володимира Білоуса. В майстерні було холодно, і я накинула на плечі Тютюнникового кожуха…
В ньому й сфотографував мене Білоус. Це фото залишилось мені пам’яткою про ті незабутні дні.
Лариса Масенко
