… Мабуть, вирішив поміняти точку споглядання. Власне, цього він і прагнув постійно — щоби була стереоскопія бачення, щоби не було статики у культурному космосі. Віднині його душа — на іншій орбіті. Сумніваюсь, що й там вона запрагне якогось спокою, статики.
Поспішив, Сергію.
Усе ж перепочинь. А там — у нову путь! Хоча — може передумаєш? Було би добре. Вічна подячна пам’ять тобі. Царствуй там… Усім спільним знайомим — уклін.
Два роки тому він говорив ось що:
«Культурний ландшафт – це ми. Ви знаєте, є така фраза: людина – це те, що вона їсть. В нашій ситуації людина – це те, який ландшафт вона бачить, який формує її свідомість. І перш за все, це культурний ландшафт, а не тільки краєвид за вікном. Людина – це те, що вона дозволяє собі бачити і на що вона заплющує очі».
Сергій Тримбач
