Поряд з Т.Шевченком, І.Франком, Лесею Українкою і М.Коцюбинським на моїх книжкових полицях вже давно оселились Н.Доляк, С.Талан, А.Кокотюха, Г.Вдовиченко.
Я твердо переконана, що пройде небагато часу і твори цих авторів будуть вивчатись в шкільному курсі «Сучасної української літератури», як вивчаються зараз твори В.Шкляра, М.Матіос, Ю.Андруховича.
Та все ж, що стосується мого серця, то його надійно зайняли Т.Пахомова, В.Мастєрова, Г.Ткаченко і В.Лис.
І не тому, що всі ці письменники — мої земляки (хоч горджусь цим неймовірно). Мабуть, тому, що моя невгамовна читацька душа так давно чекала від української літератури таких подарунків як «Я, ти, наш мальований і немальований Бог», «Таємниці галицького Версалю» Т.Пахомової, «Століття Якова», «Соло для Соломії» В.Лиса, «Голгофа козацьких нащадків», «Спалені мрії» Г.Ткаченко, «Маріупольський процес» Г.Вдовиченко, «Суча дочка», «На тому боці» В.Мастєрової.
Такої глибини розуміння людської душі й людського буття, невсипущої мудрості й простоти в творах українських сучасників ще не зустрічала.
Народжуються нові літературні генії.
І це прекрасно.
Алла Марчук
