Щось не до кінця зрозуміло з цим святом. Маковія чи (офіційно) семи мучеників маккавейських, матері їх Саломеї та вчителя Елеазара. Свято, яке виникло на честь начебто повсталих юдеїв проти еллінізації за 160 років до народження Христа… Чому тоді його відзначають не тільки католики і православні, але й еллінська, тобто Грецька церква? Щоправда, чомусь соромливо замовчується, що цього дня шанується винесення Хреста, на якому розіп’яли Ісуса. Хто розіп’яв – ми ж пам’ятаємо…
Отже, якась явна нестиковка…
А ще б цікаво дізнатися – чи шанують юдеї таких своїх видатних повстанців маккавейських? Проте наразі важливіше інше: кожен народ пристосував універсальне християнство до своїх звичаїв. Скажімо, грузини на якесь християнське свято ріжуть барана, болгари щось там морочаться з квітками, а ефіопи (які, щоправда, визнають тільки 4 вселенські собори, але ж при цьому християни) служать літургію з тамтамами, а православні грецькі монахи взагалі тютюн курять….
Тож коли українці трансформували свято мучеників маккавейських у Маковія – не дивно і закономірно. Оно у Шевченка навіть на Маковія гайдамаки ножі святили, що вже тут дивуватися з наших маківок, васильків та миколайчиків! І навіть язичницьке застосування освяченого маку для проявлення відьом, що молоко у корів крадуть – не дивує.
Тож – зі святом, з Маковієм! І пахне в наших храмах та хатах чорнобривцями і м’ятою… До чого тут якісь маккавеї?!
P.S.
А найсмачніші шулики з медом я їв у Замглаї…
Василь Чепурний
