Дякувати Богу, що я дожив до того дня коли на щиті монументу Батьківщина-мати тепер сяє український герб… Ще у школі мріяв стати журналістом-міжнародником, або дипломатом. Після школи їздив поступати у ВУЗи в Москву. Звісна справа, у МГИМО з правом переадресування документів в ИСАА на факультет Іранознавства та Арабістики (Іран і Близький Схід). Зрозуміло що “промазав”.
І от, із Київського вокзалу у Москві повертаюсь потягом до Києва. Уранці стою в купе поїзда, він на всіх парах мчить до столиці України.
З лівого берега Дніпра iз вікна поїзда видно як мальовничо сяють золотоверхі куполи і хрести Лаври, залита сонцем, стоїть Батьківщина-мати. І тут… наче електрострумом мене пронизало: от якби замість того “серпастого й молоткастого” знаку СРСР сяяв наш Тризуб…
І мрія збулась нарешті! А тепер мрію побачити отаким як на світлині оцей клятий Кримський міст!
Ростислав Демчук
