Щось не до кінця зрозуміло з цим святом. Маковія чи (офіційно) семи мучеників маккавейських, матері їх Саломеї та вчителя Елеазара. Свято, яке виникло на честь начебто повсталих юдеїв проти еллінізації за 160 років до народження Христа… Чому тоді його відзначають не тільки католики і православні, але й еллінська, тобто Грецька церква? Щоправда, чомусь соромливо замовчується, що цього дня шанується винесення Хреста, на якому розіп’яли Ісуса. Хто розіп’яв – ми ж пам’ятаємо…
У 2010-му 80-річна парафіянка Сесилія Гіменес з міста Борха в іспанській провінції Сарагоса вирішила власними силами відреставрувати церковну ікону роботи іспанського художника Гарсіа Мартінеса. Вийшло в неї так собі…
100 років тому (12 серпня 1923 року, напередодні Маковія) народився наш батько — Гриценко Семен Павлович. Свого часу йому та матері, Олександрі Михайлівній, я присвятив повість «Самар», де висловив синівську вдячність і любов. Батька згадую часто. Він пройшов усю війну, повернувся на рідну Сумщину і, як проклятий, працював у колгоспі фуражиром, піднімав на ноги п’ятьох дітей (я найменшенький).
Минає рік, як пішов у засвіти талановитий письменник, редактор і журналіст Олександр Рущак. Ми познайомились, коли я була школяркою, а Олександр Олександрович — редактором вінницької обласної газети. Я приходила в редакцію, приносила свої замітки, і редактор, попри свою зайнятість, іноді подовгу зі мною розмовляв. Про життя, про журналістику, про нашу відповідальність за своє надруковане слово…
