Читацький рік розпочала з книжки, про яку була наслухана ще з вересневого чернівецького «Меридіану». А потім відбулась презентація в ніч на 13 грудня, після якої я вже тримала цей красивезний томик від видавництва «Meridian Czernowitz» «Радіо Ніч» Юрія Андруховича. Саме з цього нового роману я і розпочинаю мої цьогорічні читацькі рефлексії.
Не випадає стисло розповісти про цю книжку. Бо той огром смислів, що заклав автор, мені годі переповісти. Бо на те він і є великий маестро слова, щоб написати так, як смертному переповісти не виходить. Спробую лиш точково означити те, що може зачепити потенційного читача і сподвигнути до прочитання цієї, доволі опасистої книжки.
Головний герой роману — чоловік на ім‘я Йосип Ротський. Вже в одному цьому імені закладено багато символізму: може то Рот, який з Брод, себто Бродський, або Йосип, що 
бере на себе відповідальність за святе сімейство, а відтак змушений поневірятися світом. Тут можна багато дискутувати, але це тільки вершина айсберга. То хто ж він, Йосип, Йос, Тео (звучання його імені теж еволюціонує за просуванням сюжету)?
Умовиводи схиляють мене, що це людина родом з радянських 50-х. Дитинство в пересічній і не надто ідеальній родині, яка все ж забезпечила йому навчання в музичній школі. Далі — буремна молодість, де було «все» і багато музики. Потім закордонний період — праця на морських судах, але теж пов’язана з музикою. На початку 90-х Ротський повертається в Україну і отримує свою порцію слави, як клавішник рок-групи, яка впродовж тривалого часу тримається на вершині популярності.
Та нічого нема вічного. Гурт розпадається і Ротський, людина вже поважного віку і статусу, інколи гастролює з сольними фортепіанними концертами. Але це лише тло, на якому розгорнуться головні події роману. Навіть не так — основні сенси роману. Бо події тут лише декорації сенсів.
Сенс перший — музика. Вона проходить наскрізь через весь роман. Музика — фах і суть життя Ротського, музика — точка перетину його життя з життям жінки на ім‘я Аніта, яка в свою чергу різко змінила траєкторію життя самого Ротського, музика — величезна любов і пристрасть самого автора.
Сенс другий — радіо. Роман побудований так, щоб між розділами є пряма мова Ротського, яку він транслює з радіостудії якогось загубленого в океані острова. І саме через ці трансляції ми дізнаємося багато цікавого про його особисте життя. Трансляції відбуваються тільки вночі. Саме це і дало назву роману.
Сенс третій — любов. Хоч сам Ротський вважає, що така субстанція, як любов, йому зовсім не притаманна, але насправді це не так. Любові тут аж з надлишком. І високої, емоційної, і плотської, а іноді й брудної, з тваринною хтивістю. Дві жінки в житті Ротського стануть визначальними чинниками його рішень і дій. Навіть імена їх співзвучні: Аніта та Аніме.
Сенс четвертий — гроші. Випадковим чином (хоча нічого випадкового в житті нема) Ротський стає хранителем великої фінансової таємниці. Саме вона зумовить перебіг всього його подальшого життя та відрикошетить на близьких Ротському людей. І не тільки людей. Бо в романі фігурує вірний друг Ротського на ім‘я Едґар, якого людиною, ну, ніяк назвати не можна.
Сенс п’ятий — географія. Деякі геолокації автор подає відкрито, деякі доводиться вираховувати з допомогою певних співставлень, що додає цікавості читанню. Все життя Ротського це суцільні мандрівки в просторі. В кульмінаційній частині роману вони стали запорукою його існування.
Сенс шостий — містична подорож часом. В певний момент автор переносить нас в темні часи середньовіччя, недвозначно натякаючи, ким в попередньому житті був його герой.
Сенс сьомий — революція. Я б могла визначити його, як перший, в сенсі — основний. Але свідомо залишила насамкінець, щоб підкреслити його найбільшу вагу.
Отже, роман «Радіо Ніч» найкращий і найоб‘єктивніший, як на мене, опис революції Гідності. Принаймі нічого кращого про цей короткий, але такий яскравий період нашої історії, я не читала. Добре, що автор не написав про це по гарячих слідах, а дав «вистоятися» нашим емоціям і подивитися на все через роки. І хоча автор дозволив собі змінити реальний фінал подій, але це не применшило важливості у висвітлені новітньої історії України, як і не змінило результату, до якого ми прийшли.
А переслідування Ротського впродовж всіх постреволюційних років «режимними», наштовхує нас на не надто веселі думки щодо його «живучості». Сам Ротський в період революції Гідності — доволі збірний образ, «списаний» з багатьох реальних особистостей. Але він дуже виразно, емоційно і правдиво передає дух того часу.
Але є ще в романі те, що видалось мені цікавішим і притягальнішим, ніж всі ці сенси. Це те, як Юрій Андрухович грається зі словами та звуками. Він ніби вправний ілюзіоніст жонглює ними, наче досвідчений бармен змішує їх у смачний коктейль, ніби вмілий ді-джей міксує їх у приємну для вуха музику. Він використовує для цього суміш мов, алфавітів та фонетичних конструкцій. Такий собі філологічний перформанс.
Ну, і ще фішка цієї книжки, про яку не можу не сказати. Вона пов’язана з першим із перерахованих сенсів роману — музикою. Бажання автора поділитися з читачами своїми улюбленими музичними творами означене тим, що в кінці кожної нічної радіорозповіді Йосип Ротський включає той чи інший твір до радіоефіру. Але це ще не все! Автор і видавець пішли далі і на звороті обкладинки надрукували QR-код, за яким можна отримати доступ до музичної програми «Rotsk’s List – Список Ротського» і слухати всі ці композиції в процесі читання.
Можливо моя розповідь вийшла трохи розхристаною і не скрізь зрозумілою. Але, сподіваюсь, що вона хоча б когось заінтригує, а, може, й сподвигне знайти в книжковому «ефірі» чтиво з назвою «Радіо Ніч».
Галина Новосад
