… Жерли мило і зубну пасту, як ласощі. Також свічки. Плювалися, але далі жерли, бо не знали їхнього справжнього призначення. Їли губну помаду – бо їм здавалася, що то цукерки. Їли москалі навіть липкі стрічки для мух – бо перед Другою світовою війної їх вкривали солодкою речовиною і почасти ще й медом. Русскіє баби приходили в театр у крадених нічних сорочках і комбінаціях з «кружавчікамі», бо думали, що це вечірні сукні. Не знали убогі ні натільної білизни, ні підв’язок для панчіх, замість них – полотняні пов’язки, де мали бути труси, і онучі.
Cмерділи кацапи жахливо! Про їхній прихід попереджував запах давно немитого тіла та ще перегару. 90% совєцкой «армії» — монголоїди, азіати. Медичні катетери використовували, як мундштуки. В нічних горщиках варили зупу і ходили з ними за молоком – тому, що «с цвєтамі, распісниє». Одягали на кожну руку по кілька годинників, надто, жіночих. Вмивалися з унітазів, а з біде набирали воду для чаю…
Коли з’їдали борщ, наливали в порожню тарілку води і хлєбалі ще раз – «для вкуса». Ображалися, коли разом з виделкою отримували для їжі ще й столового ножа – бо «лішнєє і 
мєлкобуржуазно». Шукали «вошебоєк» — спеціальних приміщень, де можна було позбутися паразитів, і дуже дивувалися, що таких нема на окупованих українських територіях.
Не розуміли, навіщо господарям пограбованих осель більше, ніж одні штани, спідниця, плаття тощо. Агітували за новий «стіль жизні»: «У нас каждий гражданін может піть чай с сахаром. Сахар – ето такіє бєлиє крісталли, растворяюцца в водє». Дивувалися, що українці годують своїх котів і собак: «У нас самі пітаюцца, нєча жратву на ніх пєрєводіть!».
Крали, гвалтували, вбивали. Все це відбувалося 1939 року, коли вони прийшли «освобождать» західну Україну. Тепер – 2022-й. Майже нема розбіжностей. Навіть не намагайтесь шукати, не знайдете!
Людмила Пустельник
