Черговий раз починається дискусія про те, що таке геноцид. Класичний геноцид передбачає масштабні жертви, яких поки що в Україні, на щастя, нема. Однак насправді про геноцид свідчить не кількість жертв. Сутність геноциду чудово сформулював президент США Байден. «Я назвав це геноцидом, тому що стає все ясніше, що президент Росії Путін просто намагається знищити навіть ідею бути українцем. Доказів стає все більше»…
Вінстон Черчилль на тім світі:
— Отче небесний, змилуйся! Пусти на грішну землю. Маю одну важливу незавершену справу. Муляє вона мені, спати спокійно не можу, доки то не закінчу…
— Ну, гаразд, сходи. Але будеш називатися цього разу не Вінстоном!
Моя душа — моя фортеця! Певен. І взагалі категорично переконаний. Це буває не тільки зі мною. Прокидаєшся вранці чи посеред ночі і розчаровано зітхаєш. На гірку й болючу тему. Таки ні! Це мені не наснилося! Це є насправді. Триває війна!.. Люди з Донбасу підтвердять: у нас це почалося ще з лютого-березня 2014-го, коли туди припхався агресивний «рускій мір».
… Жерли мило і зубну пасту, як ласощі. Також свічки. Плювалися, але далі жерли, бо не знали їхнього справжнього призначення. Їли губну помаду – бо їм здавалася, що то цукерки. Їли москалі навіть липкі стрічки для мух – бо перед Другою світовою війної їх вкривали солодкою речовиною і почасти ще й медом. Русскіє баби приходили в театр у крадених нічних сорочках і комбінаціях з «кружавчікамі», бо думали, що це вечірні сукні. Не знали убогі ні натільної білизни, ні підв’язок для панчіх, замість них – полотняні пов’язки, де мали бути труси, і онучі.
Українські військові вразили російський морський крейсер «Москва» двома ракетами, завдавши йому «серйозної шкоди». Про таке повідомив голова Одеського обласного військового управління Максим Марченко. Він зауважив, що флагман Чорноморського флоту РФ «Москва» був підбитий двома протикорабельними ракетами «Нептун».
