Сьогодні ми дякуємо усім Причетним до Твоєї з’яви на світ, Володю. Усім, кого Ти любив, ким надихався, виростав і розкрилювався на своєму стрімкому, але скупо наміряному земному шляху. Кожним поетичним чи публіцистичним рядком Ти мудрішав, доростав до тієї потуги істинного слова, яка давала змогу утвердися у найвищому праві за всіх сказати, за всіх переболіти.
У тій місії, що додає снаги і множить скорботи. Ти був бджолою і пасічником, садівником і крислатим садом. 
Під таким крислаттям медового цвіту любив розмовляти з Премудрістю Сковорода.
Ти нині знаєш більше, ніж усі мудрагелі світу. І там, де ні хвороб, ні журби, ні зітхання, згадуєш молитовно тих, хто був причетником і подорожнім Твого земного переходу.
Пом’яни нас Там, де життя вічне.
А ми святою молитвою, щирим словом, тихою піснею, скибкою на чарці згадаємо вдячно Тебе. У пречистий День Твоєї земної появи.
У День, який подарував нам Григорія-Варсаву Сковороду. Того, що сказав нам: людина — не тіло, а дух. І цим благословив нас усіх у Твій день народження подякувати Долі за те, що Ти був. І що Ти тепер довіку є, з нами.
Валерій Ясиновський
***
Родяться люди. Так Богові треба.
Люди піснями зростають у небо.
Діток приносять до хати лелеки,
Ті, що гніздують в селі на смереках.
Родяться люди з любові й зі сміху,
Часом знаходять когось під горіхом,
Чи на городі, де густо капусти.
Родяться люди, Боже, з розпусти!
Родяться люди зі всього, буває.
Тільки неправда людей не рождає!
Володимир Земляний
