Я давно не пишу для когось.
Лише для себе.
У тому числі
літературні медитації
і рефлексії.
Не тому, що хворобливий еґоцентрик,
як багато моїх
літературоцентричних знакомих.
А тому, що зрозумів, –
світ такий різноликий,
що завоювати його
прихильність чи славу
або ж реагувати
на його упередження
чи несприйняття
– є глупота.
Кожна нова книжка
для мене
це проговорення тем
яких не осилю
в инчих жанрах
і формах.
По природі я спринтер.
Тому великі тексти
для мене “хуже воровства”.
Уже не кажучи про те
що кожна історія
яку прагну
зафіксувати
сливе неповторна
і залишається такою
в моїй пам’яті
Євген Баран
