Культура

Срібні п’яльця від старих світлин

Кидаєш у воду камінець і спостерігаєш як тиха річка раптом схвилюється, пустить навсебіч срібні п’яльця, ховаючи у своїй глибині несподівану жертву.

І чим більший камінець булькає у воду, тим сильніше хвилюється річка, тим ширші кола стоять над тим місцем, куди вціляєш.

Так, мабуть, і в людей: чим вагоміша справа, тим помітніша вона в суспільстві – більше розмов, більше похвальби, або ж навпаки – ганьби.

Є люди – маленькі камінці, дрібна галька від них і кола не йдуть, хіба що тенькне плесо, наче водяний комар присів. А є люди-валуни, – як булькне, так роками, століттями хвилі йдуть, не дають людському плесу застигнути в русі, заспокоїтись у часі.

Переглядаючи світлини з минулого щоразу чіткіше згадуються образи тих, хто себе уже не побачить на цих знимках.

А ті, хто себе пізнає на них – довгих літ!

Тетяна Фольварочна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.