Старість — це також втрата розумінння запозичених слів і термінів у вжитку більш молодшого покоління. Як правило, запозичені з англійської мови слова і поняття в українській мові втрачають первиннe значення, спотворюються і вже в спотвореному вигляді інтегруються, вростають, імплементуються в мовне надбання.
Спочатку так було з поняттям PR — Public relations. І сьогодні в Україні всім пофігу що «піар» — це «зв’язки з громадськістю (PR) стосуються управління тим, як інші бачать і ставляться до людини, бренду чи компанії. PR для корпорацій, зокрема публічних компаній, зосереджується на підтримці позитивного корпоративного іміджу, обробляючи запити ЗМІ та запити акціонерів».
Українці ж зробили інакше. Вони викинули зі вжитку словo “реклама” і замінили це слово на “піар”. Де ще почуєте такі вирази: він піариться; самопіар; піариться на фото з воїнами тощо? Але ж правильно, за суттю, то він рекламується, займається саморекламою, реакламується на фото з воїнами…
Відтак класичне і первинне значення слова “піар”, тобто справжнє значення PR — Public relations втрачене.
Те саме зі словосполученням “майстер клас”. У профілях Facebook часто можна зустріти: даю майстер клас з менеджменту…
Та все просто. Люди легко викинули з вжитку українське слово “лекція” і “лектор”. Скажімо, мене періодично запрошують деякі університети і бібліотеки прочитати лекції, або провести певні практичні заняття. Але в Україні скажуть: мене запросили дати “майстер клас” в університет.
І так сталося з багатьма словами: “дигіталізація” змінена на “диджіталізацію”, “заохочення” стало “промоцією”, “зміст” став “контентом”, “вигадане поняття”, “легенда” перетворились на “наратив”, “гей хода”, або “марш геїв” стали “гей парадом”…
Раніше це мене трохи вибішувало. А тепер байдуже, навіть кумедно й комічно слухати й читати таких “продвинутих” людей. Особливо тих, які ще й у своїх текстах пишуть з грубими граматичними і стилістичними помилками.
Ростислав Демчук
