Анатолій Марчук зібрав суботнього дня в своїй майстерні душевну компанію. Прийшли шановані художники, мистецтвознавці, видавці, бородаті і просто лисі (без нас ніяк). А прийти до Марчука в гості — треба мати насправді добру частку героїзму. Бо він страшно лякає усіх своєю нестримною експресією!
Рятує алкоголь.
Бо тільки пропустиш бодай 50 грамів горівоньки і тобі стає легшее, і вже не так страшно. А згодом розумієш, що Толя галасує і тим ніби-то лякає, виключно від любові до ближнього і нестримною жагою зорганізувати компанію в єдиний кулак. І як його такого емоційного не любити!!!
Більше року не бачились, от і зустрілись.
Вшанували тих, хто пішов від нас в інший світ. Стоячи, і глибоко подячно вшанували наше мужнє воїнство. Усі ділилися, що зробили за цей рік на благо Батьківщинии. Так, саме так, бо усі зараз живемо трудами заради Перемоги.
В такій компанії завжди внутрішньо збагачуєшся. Бо чого вартує лише спілкування зі знаменитим нашим скультором Володимиром Щуром. Адже кияни постійно милуються його вишуканими скульптурами «Голохвастому і Проні», чи «Паніковському», чи «Леоніду Бикову» на Печерських пагорбах.
Було усім добре. Пробували навіть заспівати. Благо вчора Марчук співав не довго. (Ну, не можу щоб не «підколоти». Проте Анатолій Петрович точно знає, що роблю то виключно з шаноби. Бо ж друг!
Сергій Файфура
