Подивився кілька відео, на яких парубки в одностроях, дуже схожі на працівників військкоматів, просто на людній вулиці беруть приступом інших парубків. Просто стрічних, зате дуже схожих на військовозобов’язаних. Зазвичай так у далеких кримінальних 90-х гопники брали в облогу «клієнта». Звісно, це чисто зовнішня, поверхнева аналогія. По суті жодного порівняння, бо наші, ті що оце беруть зустрічного в каре, нічого в нього не одбирають, а навпаки — дають. Себто напористо тицяють йому, ошелешеному цією неочікуваною, проте надто тісною стрічею, щось, що умовно схоже на повістку.
Чомусь згадав картину трирічної давнини: статурні парубки стали щільною загатою при виході з підземки, силоміць тицяючи люду передвиборчу макулатуру одного з «лідерів нації». І люд мимохіть брав ті прокламації, наче перепустку з підземелля до сонця і Божого світу.
Розумію, що наше героїчне Військо потребує кваліфікованого і боєздатного поповнення, що неодмінно має бути ротація особового складу. Але це той випадок, коли вкрай важливі чітка організація й узаконена процедура. Якщо, даруйте за банальне мораліте, ми цивілізована європейська демократична держава, а не азійська диктатура. Навіть в умовах воєнного стану влаштовувати ці прилюдні лови чи облави — це інсценувати сюжет відомого роману Гашека, перетворюючи молитву у фарс.
Бо коли такі відео (очевидно ж, не фейкові) тиражують на весь світ — пече сором. За тих стратегів, які вважають тил звичайним складом чи копанкою: зайшов — узяв, забрів із ятерем — хап і тріпається…
Тут або труси натягніть, щоб самоправний срам прикрити, або святого хрестика зніміть — щоб усі бачили, що трусів у цьому «лови-хапай» таки не треба.
Валерій Ясиновський
