Про особисте… та не зовсім: 1986 року за направленням починаю працювати в Сумському облтелерадіокомітеті, занурююсь в життя, як кажуть. Так ось, в Сумах у цей період закривалася ОСТАННЯ школа з українською мовою навчання, залишився ОДИН україномовний дитячий садок…
Як допитливий журналіст починаю шукати причину, 1988 року організовую цикл телепрограм «Українська мова і Сумщина», чим викликаю невдоволення обкому партії, оскільки на ефіри запрошую усіляких місцевих чиновників, ставлю єдине логічне запитання: ЧОМУ?!
Знаєте, яка у них була відмовка?
Батьки так хочуть, бо «па русскі как-то культурнєй»…
З Днем української мови та писемності!
Микола Гриценко
***
Коли ми починали українське відродження в Чернігові, всі школи, крім інтернату імені Ю.Коцюбинського на Подусівці, були російськими. Я розповів це своєму професорові Анатолію Погрібному, а він так гірко: «Сирітська мова — сирітські діти…».
Відродження нашої мови чернігівська «Просвіта» починала з перших класів, агітуючи батьків 12-ї школи — з ініціативи, світлої пам’яті, поета і журналіста Василя Струтинського.
… Це треба пам’ятати, коли зараз говоримо про День української писемності і мови, коли політичні імпотенти знов і знов піднімають тезу про утиски російської мови…
Василь Чепурний
