Випадок з Андрієм Курковим вкотре виявив дві теми: 1. можливість чи неможливість спілкування з росіянами; 2. чи існує українська російськомовна література? Звичайно друга із заявлених проблем є важливішою за першу, бо вона довготриваліша. Тому я спинюся саме на ній.
Усе 19 ст. було у межах української літератури двомовним, але після 1905 р., коли в Рос. імперії таки було визнано українську мову за окрему мову — задля цієї мети Рос. академія наук підготувала окрему доповідь, двомовну систему, якої дотримувалися і Куліш, і Шевченко, було замінено одномовною. Українська література стала літературою, написаною винятково українською мовою. Уже не мало значення, де жив письменник і громадянином якої країни він був. Головне, щоб письменник писав українською.
Тим паче з появою УРСР українська література стала можливою саме українською, хоча, на жаль, внаслідок мовної дискримінації українські письменники були в самій Україні культурною меншиною — маси читали російських письменників. Цей процес продовжився і в часи Незалежності.
Чи існує російськомовна українська література? Думаю, існує російськомовна література в Україні. Ідеться про літературу національної меншини. Аналогічно в Україні існують також літератури корінних народів. І люди, які продовжують писати російською після 1991 року, мають це розуміти.
Чи існувала для російськомовних письменників альтернатива? Звичайно, так. Найкращою альтернативою Куркову слугує Євгенія Кононенко, котра також виховувалася в російській культурі, її материнською мовою була російська, але Євгенія зробила зовсім інший вибір. Вона свідомо розірвала порочне коло приченості українців до “високої” російської культури. Кононенко свідомо приєдналася до культурної меншини українських мистців вже у незалежній Україні.
До речі, пише вона не гірше за Куркова, але через те, що пише українською, її не знає не тільки світ, а й батьківщина. А оповідання Кононенко нічим не гірші за оповідання зірки сучасної літератури Анни Гавальди.
Як на мене, то Курков правильно зробить, якщо віддасться повністю своїй письменницькій праці. Не йому представляти сучасну українську літературу. Треба бути все ж скромнішим. І допомагати українській літературі і літераторам, а не шкодити їм.
Роксана Харчук
