Минуло три місяці, відколи Тарас Силенко припинив бути з нами у своїй тілесній присутності, проте, залишається в іншому вимірі, більш досконалому та недосяжному для нас, обмежених людським тілом. Відбулося вшанування Тараса в надзвичайному місці, яке називають Тетерівський кіш, де фантастично проявлялась незрима присутність Тараса саме у зримих речах, в таких, як після розмови з ним – побачити його сумне обличчя в хмарах біля озера, на скелях якого ми любили проводити час в наші поїздки…
Я ніби чула відповіді на низку питань, які задавала йому. Було відчуття, що він в кожній краплині повітря, яке наповнює цю місцевість.
Щаслива, Тарасе, що Ти не полишаєш нас. Я розумію, що Твоя присутність відчувалась там найбільше тому, що Ти всією душею любив це місце і всією душею любив людей, які творили спільну духовну та культурну 
єдність з Тобою в цьому просторі. Я розумію, що якщо б Ти обрав земне місце, куди можна було б повернутись своєю душею, то це був би без сумніву саме цей осередок.
Полюбивши його всім серцем, саме тому обираю його для себе і я, бо в нас з Тобою завжди були спільні вподобання, як у достоту споріднених душ. Але вірю також, що там, де Ти зараз, Ти споглядаєш кращі світи, які Ти показуєш мені в провісних снах. Там Ти маєш сяяти яскравіше всяких зір, бо твоє тепло на землі було всеосяжним.
Всіх, хто не знайомий з Тетерівським Кошем, хто тільки мріє там побувати або був мимохідь, пропоную пройтися «місцями сили». Як мені пояснювали, Тетерівський Кіш, знаходиться на величезному гідрокристалічному щиті, а річка Тетерів, може створювати розлом цього щита (одна з версій). Але без всяких пояснень додам, що відчуття там інші і ні з чим не порівнянні. А відвідавши багато місць та країн, у мене є з чим порівняти.
Колись Тарас планував переїхати жити до Тетерівського коша після того, як його мали виписати з лікарні, але не встиг… Але присутність його тут відчувається незримо. Часточку своєї душі він залишив у піснях, у звичаях, у малюнках, у відродженому джерелі, у безмежно великому світогляді його просвітницьких бесід, в любові до кожного листочка і струмочка, бджілки та хмаринки безкрайнього тетерівського неба.
Надія Віннік
