Совок вічний. Я живу в Івано-Франківську з початку 90-х. Пам’ятаю, як закривалися дитячі садки, на їх місці виростали московські церкви та філії банків. Нині будують нові садки. Людей, під страхом звільнення і закриття садків, примусили вакцинуватися, хоча власть знала, що цього не станеться. Кабмін видав розпорядження: садки і школи працюватимуть при будь-якому процентному співвідношенні вакцинованих.
Років через 20 цих людей теперішньої влади забудуть, а люди примусового вакцинування хворітимуть і вмиратимуть на инчі хвороби. Бо всі вакцини експериментальні, раніше проходили випробування на мишах 
і щурах, нині – на людях.
Ціна людині завжди мідяк. Коли з кров’ю, а коли зі слізьми. Ніхто з тих «новопостешівців» не відповість за вчинене насильство, яке спричинило чи спричинятиме смерті. Як ніхто не відповів досі.
Добре сказав Петро Шкраб’юк, що Україна нагадує Сізіфа. Зрештою, тоді будуть инчі болячки й инчі примусові вакцинування. Мудрих – від мудрости; розумних – від розуму, а дурним – знову прапор у руки даватимуть.
А Обітована Земля досягається лише через Великий Перехід. Усі прийдуть до неї. Лише не всі зразу. Бо навіть в Обітовану Землю є своя черга і свій порядок проходження…
Насильство ж завжди є насильством, і в Бога за нього відповідатимуть навіть ті, хто ні в кого і ні в що не вірять, окрім мамони…
Євген Баран
