Трохи про Ґріна. Властиво, переповідатиму те, що розповів Ґрін (котрий Ґрем). Ґрем Ґрін згадує, як засоби масової інформації робили з одних письменників пусиків, з інших — монстрів. Звісно, ні те, ні те не відповідало дійсності, але кого б то цікавило?
Наприклад, Івліна Во преса змальовувала свого часу моторошним і злим, тоді як Ґрін, який приятелював з ним, знав його цілком інакшим.
І вже аж згодом який-небудь притомний, тобто тямущий і сумлінний біограф розвіював міфи, щоправда, письменникам то вже було, як мертвим кадило. Бо вони вже й були на той час мерцями.
***
І кілька слів про Дмитра Павличка навздогін пристрастям, що спалахнули з його смертю. У Павличка є огидні вірші. Цікаво, які вірші писали б сьогоднішні поети, якби їм довелося жити в таких умовах?
Так само в Павличка є сильні поезії. Безумовно, називати Павличка сумлінням нації — смішно. Якщо вже, то дзеркалом нації — понівеченої, але такої, в якої не вийшло остаточно вбити надію.
Тож геть розмазувати Павличка і витирати об нього ноги не варто. Для того, щоб Україна відбулася, Павличко зробив багато і цілком щиро. Я за те, щоб про Павличка була сказана правда, не збріхана ні в один бік, ні в інший. У жодний.
Тимофій Гаврилів
