Сьогодні тобі виповнилось би сімдесят п’ять. На жаль, уже майже п’ятнадцять років, як ти покинув земну обитель… Яким би ти був тепер? Адже тебе так щедро обдарував Бог: світлим розумом, потужним інтелектом, філософським ставленням до життя і розумінням людської природи, талановитим володінням словом, а ще – чоловічою вродою.
Трохи про Ґріна. Властиво, переповідатиму те, що розповів Ґрін (котрий Ґрем). Ґрем Ґрін згадує, як засоби масової інформації робили з одних письменників пусиків, з інших — монстрів. Звісно, ні те, ні те не відповідало дійсності, але кого б то цікавило?
Останній місяць зими… Сніг ми, звісно, бачили, але йому до снігів мого дитинства як світлячку до Чумацького шляху. Думаю що в ту зиму мені точно було десь три роки і наближалося до чотирьох, бо я — березнева іменинниця. А молодшої сестрички, за яку я старша на чотири роки з місяцями, ще не було. З вечора почався сильний снігопад. Горобці ховалися під шифером над ґанком, одного татко дістав і заніс мені показати.
В Україні існував справжній культ печі. І не тільки тому, що в ній варили їжу, пекли хліб, сушили збіжжя, на ній спали, лікували простуди тощо. Піч була глибоким символом рідного вогнища, неперервності роду. Пов’язаному з піччю вогнищу предки приписували чудодійні сили покровителя роду. Тому піч була тим священним місцем, де жінка народжувала дитину.
