Нелегко мені пишуться романи… Нині півтори години ходили з моїм старшим приятелем навколо озера, який добре знав Григора Тютюнника. Думаю іноді, що я таки не дуже ні мудрий по-житейському, ні практичний… Роман про Григора Тютюнника забирає багато сил і енергії…
Переживаю, щоб роман був якісним.
Водночас ті, що знали Григора, напевно ж будуть після виходу роману спідтишка цькувати мене, мовляв, «він був не таким», бо кожен з них має своє уявлення про Григора Тютюнника, лише до писання ці «знавці» не вдатні…
Та й молодим читачам та епоха може бути не надто цікавою…
Але — попри все! — прошу Промислу, щоби дав мені сили написати нормальний роман про життя і смерть Григора Тютюнника, де би кожен знайшов щось для себе.
Степан Процюк
