Якщо ви шукаєте якісну українську прозу, раджу роман В.Ворони «Відступник», це чудова і змістовна книга! Роман став переможцем Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» 2018 року! Я отримала справжнє захоплення від читання, насолоджувалась мовою, сюжетом, історичним зануренням у час, щиро вірячи авторові та відчуваючи повагу до його колосальної праці.
Від всього серця вболівала за головного героя Сивера, його невдаху-жону Вишню, дуже злякалася, коли на неї напали… не буду розповідати — хто. Мені до душі стала бундючна красуня Волхитка і велетень Величко. Навіть той непутящий Зеленя, що пристав до скоморохів.
В цьому романі немає пласких і однозначних образів, вони багатомірні і багатогранні. І найголовніше — вони живі!
Дещо загальмовували читання надто розлогі описи міфічних Богів, обряди, пояснення щодо звичаїв сіверців. Але автор наче здогадувався, що от тут читач почне нудьгувати, і додавав перцю, інтриги, конфлікту, пригод.
Начебто сюжет простий: Сивер після поневірянь світом повертається до родовичів і намагається знайти своє місце серед язичників, вже ставши християнином. Тому, певно, багато побутових сцен, пов’язаних з життям людей того часу, детально описані лови, ковальський процес, будівництво терема (видно, що автор на цьому добре розуміється), косовиця, трохи навіть занадто детально, але є захопливі і гарячі сторінки, які начебто врівноважують твір: небезпечні лови, перегони, любовні пригоди, смертельні бойовища, помста і т.ін. — тобто все, що потрібно гарному історичному і навіть пригодницькому роману. Все це описано з великою любов’ю до рідного краю і до людей.
Єдине, що здалося незручним при читанні: відсутність розділів, все суцільним текстом і часто несподівані переходи на інших героїв, поки второпаєш, до чого тут нові імена і події, гальмуєш, доводиться повертатися.
А загалом враження дуже класні!
На жаль, книга вийшла мізерним накладом, а тому недоступна широкому загалові! Її нема в книгарнях! Це дуже прикро, бо книжка вартісна і розкішна!
Ірина Власенко
