У 1977 році нас, 11 молодих літераторів, благословляв на вступ до Спілки письменників сам Григір Тютюнник…
Пальто його вітри латають,
Громи на ньому ставлять міт…
Егрегор Григора витає
Над нашими вже сорок літ.
… Ірпінь. Вокзал. Кафе дорожнє.
(В ім’я і сина, і Отця…).
О як натхненно і тривожно
При ньому стукають серця!
Поети ми, хоч ще й хлопчиська.
По книжці маємо усі.
Шевченко, Кібець і Кичинський
Зі мною мостяться в таксі.
Усім нам світить світ зелене.
Усі нам кажуть «в добру путь!»,
Ми гордо їдемо на пленум
Правління спілки (СПУ).
Із відчуттям гори чи кручі
Нас спільна гордість доторка:
Там нам квитки врочисто вручать
Іще радянського зразка…
… Круті праукраїнські гени…
Його очей вологий дим…
Тютюнником благословенні,
Ми й досі дихаємо ним…
Михайло Пасічник
