Хочу розповісти про унікальну людину. Людину, яку, на жаль, дякуючи радянському режиму знає далеко не кожен українець. Про видатного вченого, великого інтелектуала, наслідувача київських неокласиків, автора блискучої поезії та майстерної психологічної прози — Ігоря Васильовича Качуровського (1918 – 2013).
Ігор Васильович Качуровський народився 1 вересня 1918 року в славному місті моєї студентської юності Ніжині в інтелігентній сім’ї. Мати — дворянка за походженням, батько мав 2 освіти і за часів Центральної Ради був помічником державного секретаря.
Дитинство Качуровського пройшло в Крутах. 1930 року, щоб врятуватись від висилки в Сибір, сім’я Качуровських повертається до Ніжина, далі — на Херсоншину а потім — до Курська. У роки Другої Світової війни Ігор Качуровський потрапляє до Галичини і згодом, через Словаччину, до Австрії, де потрапляє в табори для переміщених осіб (Ді – Пі). Саме в таборах Ігор і пише свої перші вірші… Далі була Аргентина, де майбутній інтелектуал-поліглот двадцять років працює робітником у ремонтній бригаді портової залізниці (коли бракувало людей, то доводилося виконувати роботу і вантажника і асфальтувальника). Водночас Качуровський опановує іспанську мову.
В 1969 році безкінечні мандри закінчується — письменник потрапляє до Європи і одружується з Лідією Крюковою, донькою відомого на Заході художника Бориса Крюкова. Ігор Васильович Качуровський був запрошений оглядачем до мюнхенської редакції радіо 
«Свобода» (його передачі користувалися на Великій Україні неабиякою популярністю).
Захищає докторську дисертацію і стає викладачем, а потім професором Українського Вільного Університету в Мюнхені.
Багато подорожує.
Ігор Качуровський — блискучий перекладач з понад 20 давніх і нових мов!!! (уявіть собі), літературознавець -універсал, автор захоплюючих підручників з метрики, фоніки, строфіки, стилістики й ґенерики, а також численних критичних дописів і розвідок з історії літератури, які рясніють найнесподіванішими паралелями між українськими літературними явищами та матеріалом світового письменства.
Недарма Михайло Слабошпицький назвав його найбагатограннішою творчою особистістю в сучасній українській літературі.
Але найголовніше — Ігор Качуровський просто блискучий письменник, стиліст, майстер прози найвищого ґатунку. Прозаїк, чиї новели та романи читаються на одному подиху. Я б назвав його гідним учнем Валер’яна Підмогільного.
Його романи в новелах «Шлях невідомого» та «Дім на кручі» (це — одна лінія, продовження) — один з найкращих українських романів 20-го сторіччя, і вартий негайно бути занесеним в шкільну програму.
Як же жаль, що неймовірно багатюща спадщина видатного Українця — вченого, письменника, поета була не відома широкому загалу. Час читати своїх Геніїв.
Олег Харченко
