Вулиця Кобилянської автоматично сповільнює твій крок. Місто вже не дуже пристосовано для життя. Тепер Чернівці існують задля пам’яті. Виключно так. В Чернівцях залишилося не так багато людей, які знають що таке жити тут по-справжньому і тих, хто пам’ятає сходи в ЗАГСі, які є на всіх весільних фото світу.
Дід у мене чоловік ґеніяльний: ніколи не відкладав того, що мож не робити, на завтра, а те, що конче нині, лишав на той (наступний) рік. У нас була перша кахельна піч на селі; пічкаря дід спеціяльно возив до города, аби той подивився, як той кахель взагалі класти.
Хочу розповісти про унікальну людину. Людину, яку, на жаль, дякуючи радянському режиму знає далеко не кожен українець. Про видатного вченого, великого інтелектуала, наслідувача київських неокласиків, автора блискучої поезії та майстерної психологічної прози — Ігоря Васильовича Качуровського (1918 – 2013).
