«… Оргкомітет щорічної премії «Золотий ліфон», що відзначають найсексуальнішого представника української культури оголосив ім’я переможця. Ним став поет Артем Полежака. Він — один із багатьох митців, що захищають нині Україну зі зброєю в руках. Служить стрільцем у 3-му батальні 5-ї Слобожанської бригади Національної Гвардії України. Його позивний Химера. Цьогоріч до рейтингу найсексуальніших чоловіків української культури також увійшли Андрій Кокотюха, Андрій Хливнюк, Сашко Положинський, Павло Вишебаба, Іван Леньо, Юрко Юрченко, Валерій Маркус, Артем Чех, Ахтем Сеітаблаєв та Ігор Мітров…»
Шановні панове, а насамперед пані, бо саме завдяки вам і заради вас! Премія, яку трудно переоцінити, легко 
потірять і невозможно повернуть назад. Про впливовість цієї премії сказано немало, але ще більше красномовно замовчано — воно і правильно.
Перше питання, яке виникає в голові раніше, ніж оформиться в речення: «Якщо Полежака — самий сексуальний, то які ж тоді несексуальні..?» Відповідь — нормальні! Несексуальних чоловіків не існує. А якщо і існують, то шо вже поробиш?
Що дає ця премія її обладатєлям, крім самого факту обладанія нею? Скажу так: многоє!
Премія дозволяє повернути впевненість у собі і компенсувати ̶р̶о̶з̶м̶і̶р̶ ̶п̶і̶с̶ю̶н̶а̶ ̶ наслідки недостатньо завищеної самооцінки. І кожен мужичок, якому «Ліфон» не дістався, публічно віджартується, а в глибині душі позаздрить. 
Бо така природа людини, а чоловік — це теж людина! Не забуваймо про це.
Тут логічно було б оголосити, що я готовий розділити цю Премію між усіма учасниками, але злі язики скажуть: «Канєшно, премія ж не грошова, то він і готовий розділити!..» До речі, чому Премія не грошова??? І головне питання. Чи не ображає мене об’єктивація? Ніт.
Тому, приймаючи як Вашу, поза сумнівом, об’єктивну оцінку, так і кредит так би мовити довіри, зобов’язуюсь і надалі гордо і несамовито нести тріпотливий стяг краси, гармонії, нестримної любовної снаги і сексуального завзяття!
Слава Аполону, Венері і Купідону!
Амінь!
Ваш Артем Полєжака
