Все! Карфаген має бути зруйнований! Газета «Урядовий кур’єр» повинна припинити існування! Не виключено, саме із цих прадавніх та сучасних висловів починаються ранкові планірки-плануваня у столичній антиукраїнській брехологічній канцелярії. Не вірите, що така існує? Ми теж не дуже вірили.
А тепер доводиться повірити, що там існують навіть спеціальний «Відділ «Урядового кур’єра» і заступник шефа з «Урядового курє’ра». Плюс мережа власних чи спеціальних фейкондентів по «Урядовому кур’єру». Саме підвищену увагу цих «друзів» наше видання віднедавна відчуває все більше.
Поширюючи примітивні та недолугі фейкомації чи брехоспонденції, ці типи не приховують свого роздратування та розчарування самим фактом того, що газета чомусь досі виходить у світ. Бо кому в Україні, дивуються вони, потрібна газета органів центральної влади, яка виходить українською мовою?
Хто з читачів відстежує на сторінках видання головні події у всіх сферах життя України та світу? Кого здивуєш оперативною інформацією про діяльність Кабміну та інших центральних органів влади? Та хіба цікаві оперативні повідомлення від власкорів з багатьох областей держави? І кому потрібні актуальні юридичні консультації від фахівців різних відомств, пропоновані читачам?..
Але ось що цікаво.
Розв’язавши проти «УК» інформаційну війну, «ліквідатори» переживають затяжну кризу жанру. Тривалий час вони намагаються налякати наших читачів поширенням тих самих одноманітних пліток: мовляв, уряд вже сьогодні або завтра (післязавтра точно) відмовиться публікувати у своєму виданні офіційні документи, а тому газету нарешті (!!!) закриють.
Втім, немає лиха без добра.
Бо частина наших читачів уже звикла до цих фейків і не вірить їм. А решті ми не втомлюємося радити — вірте тільки перевіреним джерелам інформації, а отих фейкоспондентів обходьте десятою дорогою. І далі будьмо, бо «Урядовий кур’єр» виходитиме й надалі, а газету, як і раніше, можна і потрібно передплачувати.
І ще про таке.
Свобода слова свободою слова, та, погодьтеся, за поширення брехні потрібно нести відповідальність. Тому відразу попереджую всіх друзів і колег. Якщо невдовзі почуєте репетування однієї франтуватої істоти, що на нього напали, накричали і розтовкли носа, не вірте жодному слову! Не було цього. Можу поклястися, поклавши руку на «Закон про друковані ЗМІ».
Просто отой згаданий тип, який за спиною поширює неправду про «УК», дуже любить піаритися, а я зараз щодня виходжу на вулицю не тільки в медичній масці, а й з примірником «УК». Та ні! Наша газета, не захищає від коронавірусу. Але допомагає протистояти брехні. Тому при зустрічі мрію мовчки піднести «УК» під самісінький ніс брехуну, аби той міг пересвідчитися: між тим, про що пише газета, та тим, про що він розпатякує, є велика різниця.
Причому заздалегідь ладен відшкодувати завдані моральні збитки, про які волатиме. За свій кошт оформлю йому передплату на «УК» на весь наступний рік. Нехай читає.
Павло Кущ
