Ангеле-охоронцю,
проведи ня життям по сонцю –
аби сила мене лукава
на годину не звоювала,
аби друзі були й дружина,
аби тішився з успіхів сина,
аби осінь у мами й тата
жила, світлом-добром багата,
аби ладом ішла робота,
щоб з сусідом не мав гризоти,
аби мріяла десь вершина,
що скоритися ще повинна,
аби в мене була держава,
де панують закони права,
щоб не гнувся перед журбою,
жив у злагоді із собою…
Ангеле-охоронцю,
проведи ня життям по сонцю.
(Василь Мойсишин. Матерія. Івано-Франківськ. 2020)
Василь Мойсишин у віршах різний. Оця книжка, названа ніби непоетично, є талановитим і якісним поетичним виповіданням у верлібровій і силабо-тонічній формі. Чотири розділи, немов чотири сторони світу.
Найбільше мене здивував розділ “Відчути, як вібрує простір”, у якому є вірші за сюжетами картин відомих українських художників і цикл “Дев’ять панно” із першого розділу “Розказати, як наблизив зорі”. Василь чує кольори і вміє їх живописати. Вміє виповідати власні історії відомих художніх сюжетів.
А тепер про людське.
Книжка подавалася на Шевченківську премію. Не пройшла, навіть, у 2 тур. Мені шкода премії, освяченої іменем Шевченка. Краще її назвати премією імені «ТТ-Макарова», бо з 2019 року се не літературна премія. Це щось несусвітньо-відстрільне. Ми колись прийдемо до розуміння, що ця премія періоду макарівського взагалі випадає з контексту мистецького. Навіть коли серед її лавреатів є декілька незлих імен, але з ніякими творами чи кон’юнктурними вписаннями (та ж Луцишин, Кіяновська чи Прохасько).
Але здивувало мене навіть не це в сьогорічних «макарівських» перегонах. Здивувало, що в 2-й тур не вийшов композитор від Бога Богдан Шиптур. Я нічого не маю до Марічки Бурмаки, але її популярно-бардівська музика, незла в цілому, вже дістала неприємний осад. Бо класичного композитора, який пише і популярну музику, не можна викидати з конкурсу, як недовченого школяра.
Це не є ляпасом Шиптуру, — се є ляпасом стану українських преміяльних договорняків, яких не змінила навіть війна.
А Мойсишин — дивна постать на українських літературних полях. Математик, вчений і лірик в душі. Один із найталановитіших і найвідданіших Вояків Українського Слова в часи незалежні, в часи буремні, в часи українсько-кацапської войни. Таким Василь і залишиться. Бо він один з тих, яких іржа людської кон’юнктури не чіпається, бо має Ангела-охоронця, який освічує його творчий шлях.
Євген Баран
