Василь Васильович Яременко, слава Богу, зустрів 91-шу зиму! Це – дивовижний професор, літературознавець, провідник українського слова, національної культури та літератури. Правда, про себе у Вікіпедії написав скромно: бібліофіл, а ще ж володіє словацькою, польською, німецькою, чеською, старослов’янською мовами.
Автор півтищі праць, а ще – у «Бібліотеці української героїки», де упорядник та автор передмов – історична белетристика Олелька Островського, романи: «Чого не гоїть вогонь» Уласа Самчука, «Патріот» Миколи Лазорського; чотиритомник Василя Симоненка; «Маніфести» і «Конституцію» Пилипа Орлика; «Київську старовину» Гліба Лазаревського; «Всеукраїнську трилогію» Юрія Липи; книгу Федора Вовка про Івана Гончара; «Антропологія українського народу», двотомник про Ганну Барвінок…
А ще впорядкована уся творчість Грінченка.
«… Чесне слово, Бог прихильний до України, якщо посилає здоров’я таким патріотам, такому інтелекту і такій совісті нації, коли обойма подібних постатей катастрофічно в цій державі із роками зменшується».
… Прожиті роки Василь Васильович зустрічає гідно і в творчому запалі. Знаю, що студенти, шанувальники творчості, земляки та українці, які цінують слово і літературу, не забудуть щиросердно привітати іменинника, а я вдячний долі, що знаюся. Зичу Вам, пане професоре, довголіття, і щоб мені не кашляли!
Віктор Жадько
