Хтось мене запитував, як даю собі раду? Один з моїх перевірених рецептів – книги. І першою прочитаною в новому році стали «Тигроло́ви» Івана Багряного. Завдяки наполяганню Василя Чепурного відкрила для себе цього письменника, щиро вдячна! Так, тільки зараз. Напевно, настав слушний момент. Я під величезним враженням! І від сюжету, і від героїв, і від сенсів, і від письменницького хисту. За жанром це пригодницький роман, причому з автобіографічними елементами. Багряний був засуджений і відправлений на далекий Схід. Утік зі спецпотяга НКВС, що перевозив смертників ГУЛАГу до Сибіру, майже два роки жив у тайзі, глибоко пізнавав цей суворий край та його мешканців.
Напевно, головний герой роману Григорій Многогрішний (за сюжетом – пращур нашого земляка – гетьмана Дем’яна Ігнатовича Многогрішного, що народився в Коропі на Чернігівщині і закінчив життя теж на засланні) увібрав багато рис характеру, що притаманні автору. І це вселяє величезну повагу до нього. Іван Багряний написав та видав свій твір ще в 1944 році як «Звіролови» (у львівському журналі «Вечірня година»).
Перебуваючи на окупованій німцями Західній Україні, переховуючись від гестапівців у Моршині, Іван Багряний написав цей роман за 14 днів. «Мені не треба було нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі 
і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником… Я не просто писав, я — жив! І упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів».
Цікаво, що чернетка оригіналу тексту «Звіролови/Тигролови» залишилась у радянській Україні й після еміграції автора до Німеччини в 1944-1946 р.р. йому довелося повністю відновлювати текст з пам’яті. Цю версію було видано 1946 року під назвою «Тигролови» у видавництві «Прометей», в Новому Ульмі. Окремими виданнями роман виходив у 1955-му (Детройт), 1970 (Нью-Йорк) (скорочена версія), 1991 (Детройт).
Роман перекладений та видано англійською, нідерландською, німецькою, російською (!), іспанською мовами. Планувалися й інші переклади. Американський літературний критик у рецензії під заголовком «Зворушлива розповідь про політичне заслання» для газети «New York Herald Tribune» охарактеризував роман «Тигролови» як «красномовну та захопливу пригодницьку повість, яка водночас є й не менш палкою гонитвою за політичною свободою. Це твір лицарства та хоробрості, несподіваний у нашій незугарній літературі».
Твір страшний у своїй правдивості, але водночас дуже надихаючий. Рекомендую! Перед цим читала Орвелла «1984». Роман теж страшний, і після прочитання стан доволі пригнічений, бо розумієш, що ця «фантастика» – зовсім не вигадка. А «Тигролови» вселяють надію, що «Бог не без милості, козак не без щастя…» А ще — гордість і за наш волелюбний смілий народ, і за те, що маємо такого сильного письменника.
Вікторія Сидорова
