Івана Поповича — співака і композитора, народного артиста України знаю, здається, вічність. Наші долі перетинаються по різному: у нелегкі для Івана часи розчарувань і коли його голос підкоряв не тільки естраду колишнього СРСР, а й світову – Іспанії, Канади, Індії, Бразилії, Італії, Греції, США. А в моєму селі Іваньки на Черкащині, куди Іван із Неонілою Крюковою приїздили на презентацію видання «Материзна» — не забувають і нині.
Хотів би зробити особливий акцент на тому, що в Івана ніколи не було зіркової хвороби, він не ганявся за модою, на концерт Івана Поповича приходять від малого до великого. Адже, 
якщо оголошує свій творчий вечір у Палаці культури «Україна», то знаю: за два тижні до його початку квитки будуть розпродані.
Попри те, що не один десяток років мешкає в столиці, ніколи не забуває рідний край, земляків, намагається якомога більше приїжджати на Закарпаття. До слова, у репертуарі Івана Поповича — багато патріотичних пісень, де оця палка любов передається через їх виконання. А пісень — дай Бог пам’ять, в Івановому виконанні, щоб хоч основні та згадати: «Цимбали», «Гуцулко-гуцулянко», «Між нами розлук не буде», «Василина», «Коло річки-броду», «Золото Карпат», «До криниці я ходив», зрештою — понад 500 пісень, з них близько сотня — авторські.
Видав кілька аудіо альбомів з записами цих пісень, зокрема: «Пісні Івана Поповича» (1973 р.), «Знов до вас я прийшов» (1999), «Розмова з отаманом» (2001), «Рідні гори» (2004), «Отаман Карпат» (2006), «Земле моя!» (2012) та інші.
В творчому доробку Івана Поповича також дві авторські передачі, одна на радіо – «Іван Попович у колі друзів», друга на телебаченні – «Вечорниці у Івана».
Іване!
Радий, що не зазнався, шануєш свій народ, який тобою гордиться. Славиш українську пісню, підтримуєш молодь – талановиту, яку виховуєш, а свій День народження святкуєш сьогодні як справжній отаман: звучно, урочисто і масштабно.
Щасти тобі, пісенний отамане Карпат!
Віктор Жадько
