Цей раптовий цигарковий запах самосійного тютюну, ніби повернув мене навіч у мою комсомольську юність із рештою запахів – дезодоранту «Fa» й одеколону «О’Жен»… На блошиному ринку стояв чоловік – ніби з тієї епохи: у засмальцьованому картузі, ватянці наопаш, брюках-галіфе, а на ногах – стібані бурки із високими калошами-чунями. Одну руку він тримав у кишені ватянки, другою то пхав до рота, то виймав цигарку-самокрутку. І якби її загасити та розпрямити той скручений газетний папір, далебі, то був би видертий шматок газети «Правда» або «Труд» за 70-ті роки…
Чоловік із «бурштиновими» пальцями
