Погода сьогодні співзвучна з моїм настроєм: у цей день три роки тому полинула у Вічність наша Матуся.
Вона прийшла до мене уві сні – усміхнена й лагідна, наче хотіла нагадати, що завжди залишається з нами. Та ми й справді навіть на недосяжній відстані відчуваємо Її тепло, любов, турботу й переживання за нас…
Хто там каже, що час – найкращий лікар?! Насправді він тільки перетворює гострий біль на хронічний…
І ось міркую собі: за понад чотири десятки років служіння журналістиці описала сотні людських доль, бо кожна людина – унікальна. І наша мама була надзвичайною. Майстриня на всі руки, вона залишила цілу колекцію чудових серветок, скатертин, сплетених гачком, на спицях, вишивки – я перед подругами хвастаю ними і, стелячи їх на столі, відчуваю Мамину присутність.
Згадую, як нам, маленьким, шила сукеночки, «витинала» візерунками- «рішельє» білі комірці й манжети на шкільну форму, відправляла великі банки з найсмачнішим бігусом на студентський стіл, як у хвилини особливого настрою брала до рук гітару й тихенько співала «Бабусю старенька, ти всім помагаєш. Яке у мене горе, ти, може, вгадаєш…». Як тепер шкодую, що не записала всі її пісні…
Звісно, доля в мами була нелегкою, як і в усього її покоління.
Але, незважаючи на пережите, Бог дав мамі доволі довге життя. У 90 років вона мала чудову пам’ять, і я дивувалася, які подробиці, деталі зі свого життя вона пригадувала в рідкісні хвилини одкровення. Вона була дуже самостійною – купувала собі продукти, готувала, прала, сама оплачувала комуналку й мобільний зв’язок, скрупульозно все обліковуючи. Ніяк не погоджувалася остаточно переїхати до нас… Але так сталося, що врешті зупинилася на спочинок у Чернівцях…
Як це часто буває, ми не говорили своїй мамі, що вона надзвичайна, соромилися зайвий раз сказати, що любимо. Тож і писати «про своїх» наче й нескромно, не заведено. І оці мої думки вголос – просто миттєвий вихлюп настрою, який просто не в силі втримати в собі…
… Це фото-світлинка з такого вже далекого минулого, де ми ще всі разом: мама, тато, брат Віктор (царство їм небесне) і я із сестрою Аллою…
Валентина Мацерук
