Вчора в блискавках-новинах про замах на Ірину Фаріон хтось із журналістів ужив драстичне слово «підстрілили». Дуже точне для нашого «врем’я лютого», цинічного політхамства і політкарлицтва. Суть владарювання містечкової підворітні, за неписаними законами якої саме так «рєшаются проблєми»: «нєт человека – нєт проблєм».
Фаріон була непереборною проблемою для влади. Глупство боялося її здатності «припечатати словом». У глупства при кабінетах, лімузинах, ескортах і грошві від Фаріонових autodafe набрякали кров’ю хижі балухи. Воно, всевладне і всеможне, бралося лютим дрожем: так казиться загнаний хижак, для якого шлях утечі – лише через мертве тіло загонича. Не дістали судом – дістали найманим катюгою.
«Випадок трапився трохи не бажаний», – так гірко-іронічно відгукнувся колись поет на смерть Шевченка. Нині мушу повторити цю хрестоматійну фразу. З невимовним болем. Перед жертвою нового цинічного сафарі, яке влаштували на українців у їхньому ж домі.
Валерій Ясиновський
***
Я не була особисто знайомою з Іриною Фаріон. Не всі її погляди поділяла, але вона була людиною з біографією, людиною, яка відстоювала ідею української мови як головного національного маркера українців ціною власного життя.
Можна сперечатися про те, чи не є важливішим за мову демократичний характер української нації, її зорієнтованість на Європу і той факт, що існування українців заперечує існування росіян, є їхнім екзистенційним контраргументом, оскільки росіяни як політична нація привласнили собі українську історію і нашу вчену мову.
І це історичне шахрайство має колись стати очевидним. Хай там як, але убивця не міг керуватися винятково особистою неприязню до Фаріон. Безперечно, її убивство має на меті і залякування, і збурення суспільства. Насильство, терор нині є неприйнятними, а Ірина Фаріон стала жертвою насильства, мученицею за Україну.
Царство небесне. Цей злочин має бути розкритий.
Роксана Харчук
***
Щур загнаний у кут
зі страху
скаче на людину
приречений ворог
в істериці кидається
на людей немов
скажений пес
вбивство жінки
завжди ницість
підлість і підступність
вбивство Ірини Фаріон
інтегральної націоналістки
яку цькували ліберальні й
помірковані українці
бо нема і не буде
за них мудріших
у світі
(ви задоволені квазіпатріархи
і непророки у своїй невітчизні)
є намаганням посіяти паніку
розхитати пізанську вежу
української держави
яка за тридцять літ
олігархічної прихватизації
а по-простому – розкрадання
так і не зуміла
захистити
українського громадянина
людям у владі
повчитися б
у моєї цьотьки Зоськи
яка зайшла у хлів
і голими руками
передушила трьох
щурів
коли я запитався цьотки
ви не боялися
дитино відповіла
зі щурами тільки так
не можеш руками
гризи зубами
Фаріон цю науку
знала з дитинства
як і те
що ідея любови
до свого і свого
перетворює
індивідуальну смерть
у націоналістичний
тріумф
Євген Баран
