Олесь Гончар у Житомирі… Сьогодні день народження класика української літератури. Далекого 1985 року він приїздив до Житомира з дружиною. На фото: зустріч з письменниками Житомирщини. У білій сорочці — я… Незабутні відчуття від того візуального знайомства….
Михайло Пасічник
***
«Понад шляхом палахкотіли багаття, бійці, гріючись, танцювали навколо них. Деякі відкотили пілотки на вуха. Біля одного вогнища Сагайда побачив Брянського і Черниша; вони, посхилявшись, їли з одного казанка і про щось розмовляли. На марші вони здружилися. Сагайда пішов на них, на ходу добуваючи з-за халяви свою ложку.
— … І найвища, по-моєму краса, – це краса вірності, – чув, підходячи, Сагайда вуркотливий, 
оксамитний голос Брянського. — І хай би довелось мені ще бути на фронті двадцять, тридцять років… Бути ще сім раз пораненим… Посивіти, постаріти, а я все залишався б їй вірним»
(Олесь Гончар. Прапороносці. 1949)
Знайшов нині на смітнику — перше видання “Прапороносців” Гончара… Кажіть мені, що хочете, але література — поза модою і поза етикою доби, хоча залишається модною і етичною. Люди живуть за принципом сезонної моди, література — за законом вічности.
Тому поганий кравець відоміший за талановитого письменника. У тому вимірі вічности Гончар є. І це не залежить ні від Шереха, ні від Цибулька, ні від невігластва покоління сучасного. І я тішуся, що можу це зрозуміти і прийняти.
З днем народження, Олесю Терентійовичу Біличенко-Гончар.
Євген Баран
