Була під Верховною Радою. Про українську мову вже стільки сказано, вже й закон ухвалено, але її не визнають передусім громадяни України. Румуни не знайшли кращого часу, як нині, щоб заявити про примусову українізацію себе, нещасних, і навіть про мовно-культурний геноцид румунів в Україні.
Біда України в тому, що її громадяни зовсім Україну не люблять, не шанують, не можуть навіть змусити себе українську вивчити. Якщо ти громадянин України, маєш український паспорт — маєш знати українську, освіта в Україні має відбуватися українською мовою. Здається, хіба може бути інакше?
От в Україні може.
Усі колишні колонізатори нашої землі почали кусати Україну, що знаходиться в стані війни з Росією. Її кусає Польща, Угорщина, болгари наче притихли, так румуни тепер заповзялися. І кожен: росіянин, угорець, румун, болгарин, єврей, що живе в Україні, заявляє про примусову українізацію.
Про малоросів-гомосовєтикусів взагалі промовчу. Русифікація румунів влаштовувала, а от українізація ні!
Можу сказати тільки одне: це громадяни іншої країни, яка називається Росія, Угорщина, Румунія, Болгарія, але не Україна. Хай віддають свої українські паспорти, продають своє майно і їдуть туди, де їх не будуть українізувати.
Іншого не дано.
Україна не може бути заручницею національних меншин, найнахабніша з яких — румуни. Їм, бачте, влаштували геноцид мовно-культурний!
Треба румунам згадати їхню сигуранцу — ще одні поборники демократії. Я, до речі, вчила колись румунську мову у професора Семчинського. Ти бачиш, та Романіа Маре, Велика Румунія — сидить у підсвідомості. Не витравиш з цих прекрасних сусідів їхні імперські амбіції: ні совісті, ні сорому.
І Путін про це знає.
Роксана Харчук
