Завтра у Житомирі — звітно-виборні збори обласної організації Національної спілки письменників України. В сучасного українського поета Василя Герасим’юка є збірка віршів з назвою «Поет у повітрі». Сказано більш ніж красномовно і символічно: сьогодні не лише поети, а й усі письменники України перебувають у підвішеному стані (у повітрі). А ще більша біда у тому, що в такому стані опинилилася і їх спілка, гордо названа Національною…
Особливо гостро це відчувають майстри слова Житомирщини (у минулому році письменницькій організації виповнилося 55, але про це ніде ні гу-гу). Майже чотири роки творча структура не має свого приміщення (важко в це повірити — взагалі ніякого!), а отже й поштової (юридичної) адреси, а отже — письменники не лише безпритульні самі, а й відірвані від громадськості: куди нести свої літературні спроби початківцям, куди йти, щоб запросити того чи іншого письменника на творчу зустріч тощо? Усе в телефонному та 
фейсбушному режимі, усе віртуальне аж до нереального…
Чимало років поспіль в області діють Програми «Соціально значуща література» та «Краща книга року». Діють — голосно сказано. Накульгують на обидві ноги: вже стало традицією виділяти на видання книг лише 200 тисяч гривень, а в останні роки краща книга року просто не визначається, гроші повертаються до бюджету…
В таких умовах нам потрібен не просто керівник-менеджер, а КРИЗОВИЙ менеджер, реаніматор напівмертвої (ледве дихає…) організації. Перше, що він має зробити, — привезти з Вінниці чи Рівного досвід тамтешніх письменницьких спілок. Там і з стипендіями усе гаразд, і з книговиданням пристойно виглядять справи, і літератірні премії фінансуються належним чином.
Отже, завтра ще не остаточно прохололі до своєї місії майстри слова (або підмайстри) мають серйозно поговорити про своє життя-буття, раціонально вирішити організаційні питання і взятися тягнути спільного воза з болота…
Михайло Пасічник
