Я не їм червоного борщу з трьох причин. Почну з третьої — не люблю, не смачно! Тепер перша, світоглядна: для мене українець має значно ширший горизонт самовизначення, ніж борщ та вареники. Друга — фізіологічна: від червоного борщу в мене проблеми зі шлунком, мене роздува. Крім картоплі, я взагалі не їм варених овочів. Та й картоплю…
Тим не менше, на Фейсбук чимало знайомих, і ще більше незнайомих усякий раз після подібної сповіді намагаються знайти спосіб, аби нагодувати мене червоним борщем. Найпростіший: “Ти не їв мого, мій справжній!” Є варіанти рецептів: ось такий борщ, пане Андрію, ви точно будете їсти і не буде вздуття живота.
Мені щиро, без іронії, реально цікаво: що зміниться персонально для кожного з таких людей, якщо Кокотюха почне їсти борщ і щиро полюбить його, як Вінстон Сміт – Великого Брата? Русские здохнуть? Війна закінчиться? У вашому місті з’явиться багатозальний кінотеатр і відкриють книгарню? Єрмак утече в Росію? З програм вузів викинуть Джойса? Чи ще якась благодать зійде?
Я не їм червоного борщу. Я українець. Я існую.
Вареники
Після зізнання, що я не їм червоного борщу, а отже — на третину не українець — відкрию ще страшніший гріх: я не українець на дві третини, бо не їм вареники! Особливо ті, які готують на Полтавщині — коли один більший за тарілку.
Мій організм узагалі дуже погано сприймає вироби з будь-якого тіста. В Італії я б не прижився: піца і макарони не є моє.
Та повернемося до вареників. Тут трошки інакше. Іноді я їх можу їсти. Дуже не часто. Лише невеличкі. І лише з сиром чи ягодами. З картоплею і з капустою хіба перед діагностованою смертю, бо все одно помирати. Загалом українська кухня не для мого шлунку. Щоправда, запечена редиска Клопотенка – теж навряд.
Сало
Три сотні з гаком років російської окупації призвели до того, що українці не знають іншої їжі, ніж борщ на перше і вареники на друге. Але є однин харчовий продукт… За однією з родинних легенд, я народився зі шматочком Сала в руці. Трошки поплакав, почав смоктати його беззубим ротом, заспокоївся, відчув себе впевнено і плював на всіх.
Хотіли забрати Сало, щоб не був борзим, і дати цицю. Не віддав. Відтоді без Сала не уявляю свого життя. Сало їм щодня і нема Сала, якого б я не їв. Виняток – варене сало, кажуть, є таке. Але їсти варене сало все одно, що читати Джойса або Забужко: не перетравлюється, стає в горлі огидною гливкою масою.
У перший же день знайомства з майбутньою дружиною я пригостив її Салом, бо більше нічого не було. Чим підкорив. Коли від 2000-го року я вирішив тримати Великий Піст (у мене своє бачення Посту, але для мене це Піст), найважче обходитися без Сала. На четвертий тиждень починає паморочиться голова. А в останній тиждень перед Паскою (Великоднем) ні про що, крім Сала, думати не можу. На відміну від ваших борщу та вареників Салом неможливо обжертися.
Наталя Розинська хвалилася, що її Микола (Микола Мельниченко) може за раз ізжерти три миски борщу. “Я варю п’ять літрів борщу і на день не фата!” – гордо каже Українка. Змегелити баняк вареників із картоплею для українця – смисл життя. А ось Сало – продукт делікатний. Досить 100-150 грамів, аби наїстися й почувати себе гідно.
Я люблю Сало. Я їм Сало. Я буду їсти Сало. А отже, я втричі повноцінний та автентичний Українець, ніж борщолюби і вареникофіли.
Тим, хто дочитав мою Оду Салу, окремо скажу для народжених після 1991-го року. Є два види Сала, яких ви точно не їли і не будете, бо не знаєте. Це Старе Сало, закатане в трилітрові банки, жовтаве і з шаром солі, дуже смачно пахне. Колись ми з поетом Сергієм Пантюком дуже хотіли саме такого і знайшли. А також здир. Береш м’який чорний хліб, натираєш здиром і топчеш із часничиною. Або натреш часником типу “москаль”, а потім здиром…
Андрій Кокотюха
P.S.
Хух, ну слава Богу! А то тут уся Чернігівщина ізпереживалася, шо Кокотюха сала не їсть!
Василь Чепурний
Кокотюха на третій день камінгуатів зізнався, що не їсть не тільки борщу, але й вареників теж не їсть. Це вже стало головною новиною дня на CNN і BBC! Індекс Доу Джонса обвалився на 7 пунктів, за акції вареничної «Хтива Галя» зранку не дають і півшага.
Ладно, треба це припиняти. Кокотюха давно вмер, я був на похороні. Це все понаписував іскуственний інтелект. Останні 90 книг — теж його робота!
Віталій Чепинога
