Читаю нині «Сповідь книгаря» Шона Байзелла в чудовому (як і зазвичай) перекладі Ярослава Стріха. Дуже чемна, медитативна книжка. Як «успокоітєльне» посеред нашої знервованої буремності. Власник антикварної книжкової крамниці на краю світу (в шотландському селі) описує неквапливо день за днем всі пригоди, які відбуваються в його бізнесі (пригод там не дуже багато, як ви, мабуть, здогадалися).
В одному з епізодів до нього на стажування приїжджає дівчина з Іспанії на ім’я Алісія. 
Приїжджає посеред зими… Дощі, сніги, тумани, вітер, холод і незатишок… Як у нас зараз, або ще гірше.
Він у неї запитує: якими мотивами вона керувалася, щоб приїхати з богообраної сонячної Іспанії в цю «діру»? А Алісія йому відповідає, що їй обридла хороша їжа і хороша погода…
Так що, буває й таке…
Я зазвичай ніколи нічого не пишу в книжках… Але тут не стримався. Не полінився, встав, знайшов олівець і написав на полях напроти Алісії: «Падлюка»
Ну, і з Різдвом всі будьте здорові!
Христос народився!
Віталій Чепинога
