Таки давно це було. Аж у безжурні студентські роки. У перерві між парами деякі однокурсники взяли були собі моду трохи розважатися… Зробившись дуже серйозними, підходили до кіосків Союздруку, де ми частенько паслися, і чемно питали: «А книжки Куща ще не привезли?» або «…ще залишилися?». Найбільш нетерплячими читачами були якраз автори і активісти цих розпитувань: хлопці з Чернігівщини Анатолій Тютюнник і Василь Чепурний (вони на знімку із середини 80-х).
Я особисто не шукав тоді видань друзів у книгарнях чи бібліотеках. Натомість терпляче чекав зразків їхньої творчості. Оскільки нітрохи не сумнівався: обидва згадані обов‘язково відбудуться у журналістиці чи 
літературі. І дуже радий, що не помилився.
Книжка нарисів «Титли і коми» Василя Чепурного тільки одна із видань, написаних ним за довгі роки, відколи ми не бачилися. Та читаючи її, знову бачу біля себе Василя. І не солідного чолов‘ягу, а юного енергійного однокурсника: творчого, активного, задерикуватого, незручного, дотепного, принципового і, звісно, талановитого.
На згадану книгу досі було чимало гарнезних відгуків. Не стану повторюватися. Натомість пораджу чернігівцям: гуртом чи поодинці прямуйте до місцевих книгарень. А там із порогу дуже серйозно запитуйте, мовляв, чи залишилися ще у продажу «Титли і коми»? Як немає ані «Титли», то, може, хоч «Кома» знайдеться?.. Згадайте знову Шевченкове «не минайте». І тоді ще голосніше підтвердіть своє бажання придбати саме цю книжку. Бо, самі знаєте, популярними виданнями і досі, буває, нишком торгують з-під прилавків…
Словом, дуже раджу всім прочитати чергову книжку Василя Чепурного. Саме чергову. Бо, як і тоді, у далекі студентські роки, переконаний: «Титли і коми» – це тільки кома у цікавій і самобутній творчості автора. Попереду будуть нові його твори. А про крапку взагалі поки не йдеться.
Павло Кущ
