Мене страшенно бісить, коли люди з мого оточення або просто люди в інтернеті починають вживати фрази на кшталт «… та в цій країні все через *опу» або «це Україна, тому тут таке і діється…». Бляха ж ваша муха! Востаннє «ця країна» могла нормально займатись самоуправлінням і функціонувати як територія з ознаками держави та суверенітету років 700 тому…
Все, що було після завершення періоду Київської Руси та аж дотепер – це практично безперервний чорний період розірваності «цієї країни» між різного роду імперіями, які прагнули перемолоти цю країну і асимілювати. За винятком коротких світлих періодів козаччини з Хмельницьким та Мазепою і пари епізодів з повстаннями Коліївщини – «ця країна» була територією жорстоко експлуатованих селян, позбавлених навіть натяку на шанс національної самосвідомості і самоуправління.
І я, звичайно, не історик, на ґрунтовний аналіз не претендую, але на мою скромну думку, якби не Хмельницький з Мазепою — то Україна не допливла б до теперішнього часу від періоду Київської Руси. Вони стали рятівними буйками посеред океану безкінечних Російських та Австро-Угорських імперій, Речей Посполитих та інших Князівств Литовських. Саме за них наша національна самосвідомість як українців вчепилась і віддихалась, щоб не втопитися повністю. І вплив цих історичних постатей та декотрих інших складно переоцінити. Недаремно росіяни «самостійників» до Бандери називали мазепинцями.
Великі імперії за історію людства перемололи і з’їли безліч народностей і мов. І як вціліла Україна та її мова, і як ми, як нація, змогли розвинутись протягом цього сімсотрічного затяжного стрибка – невідомо. Як на мене, це величезне диво і навіть певне везіння. І те, що українську мову називають «сільською» — свідчить, що вижила вона лише завдяки тому, що століттями переховувалась по селах, а до селян нікому діла не було. Аби лиш українці працювали безкоштовно.
І тому очікувати блискучих менеджерських рішень і височезної колективної самосвідомості від держави, яка за сімсот років якихось сто мала умовного розвитку – не розумно і навіть хамовито. Це як від в’язня концтабору вимагати бігти стометрівку, і щоб він мав результат на рівні тих, хто добре їв і смачно спав.
Одне я знаю точно. Якби Хмельницький, чи Грушевський, чи Бандера, чи Орлик, чи Леся Українка, чи Іван Франко побачили як нині Україна має вільні вибори, посольства у всіх цивілізованих країнах, бере участь в Олімпіадах, а посадженого із Росії «гетьмана» наганяє копняками – то вони б здивувалися аж до приємного шоку. І як не сходить Україна з інформаційних шпальт світових газет, а інші великі країни переймаються тим, як не дати поглинути її споконвічним ворогом із Півночі…
Великі українці з минулого і мріяти про таке не могли.
Володимир Гевко
